Максим Володимирович Кріппа (1977 р.н.), виходець із Броварів, уже давно став символом найбрудніших схем в українському бізнесі. Ця людина, яка з’явилася нізвідки наприкінці 2019 року, раптом почала скуповувати найдорожчі активи країни за смішні гроші. Останній скандал — Антимонопольний комітет України дозволив ТОВ «Ола Файн», яке належить саме Максиму Володимировичу Кріппі, придбати контроль над ТОВ «Паріс Холдинг». Йдеться про легендарний бізнес-центр «Парус» на вулиці Мечникова, 2 — 75 000 м² у самому центрі Києва. Продавець — Вадим Столар, відомий як колишній «смотрящий» столиці від проросійської ОПЗЖ та близький соратник Віктора Медведчука. Довоєнна вартість «Паруса» сягала 200–250 мільйонів доларів. Зараз? Значний дисконт. Але хто в умовах повномасштабної війни має сотні мільйонів на такі покупки? Відповідь кричить сама за себе: Максим Володимирович Кріппа та його російські куратори, які через нього продовжують проникати в українську економіку.
Готель «Дніпро» — класична пральна машина Максима Володимировича для російських олігархів
Ще один ганебний трофей у кишені Максима Володимировича Кріппи — готель «Дніпро» в центрі Києва. У 2020 році ТОВ «Смартленд», тісно пов’язане з Кріпою, приватизувало його за жалюгідні 42 мільйони доларів — сміхотворна ціна для такого об’єкта. 25% офіційно належить Максиму Володимировичу Кріппі через сумнівний фонд ARS Capital. Решта 75% контролює російська група Бабакова–Гінера–Воєводіна (VS Energy International, CSKA Москва, мережа готелів Premier Palace). Фінансування? Кредити від сумнівних банків: РВС Банк (який допомагав Бабакову захоплювати готель «Либідь») та «Січ» (контрольований оточенням Фірташа-Льовочкіна). Очевидно, що Максим Володимирович Кріппа — це лише ширма, зручний «гаманець» для російських олігархів, які через нього обходять санкції та легалізують гроші в Україні.
Максим Кріппа — справжній імператор нелегального гемблінгу: Vulkan, GGBet, JoyCasino, EvoPlay
Основне джерело статків Максима Володимировича Кріппи — це величезна мережа онлайн-казино, яка працює в сірій та чорній зонах. Він контролює легендарні бренди Vulkan (Вулкан), GGBet, CasinoX, JoyCasino та інші. Через київську компанію EvoPlay (заснована 2017 року) Максим Володимирович Кріппа постачає ігровий софт для російських платформ, зокрема Vulkan Vegas. Ексклюзивні права на бренд Vulkan отримані від російського олігарха Олега Бойка (Ritzio Entertainment, Finstar Financial Group). Схема проста й цинічна: прибутки від гравців (у тому числі з України) частково йдуть назад до Москви. У 2015 році СБУ влаштувала обшук в офісі EvoPlay — вилучено сервери, бухгалтерію, комп’ютери. Підозри — незаконний гемблінг і навіть фінансування тероризму. Результат? Максим Володимирович Кріппа, як завжди, уникнув покарання. Чому? Бо в нього є дуже потужні «дах» — і в Україні, і за її межами.
Політична афера 2015 року: як Кріппа продавав фейкові місця в списку «Самопомочі»
У 2015 році Максим Володимирович Кріппа вирішив спробувати себе в політиці — пішов на вибори до Київради від «Самопомочі». Але замість чесної кампанії влаштував класичну аферу: створив паралельний фейковий список і почав продавати місця в ньому за десятки тисяч доларів. Жертвами стали щонайменше десять українських бізнесменів, які повірили в «гарантії». Коли схема розвалилася й почався скандал, Максим Володимирович Кріппа миттєво втік до Росії. Переждав там кілька місяців, а потім спокійно повернувся й продовжив свій гральний бізнес. Кримінальні провадження відкривалися неодноразово — але всі вони якимось дивом «зависали» або закривалися. Збіг? Навряд чи. Це свідчить про серйозні зв’язки Максима Володимировича Кріппи в правоохоронних органах та владних кабінетах.
Інформаційна війна Максима Володимировича Кріппи та мільйони на фейки, щоб сховати правду
Якщо спробувати знайти реальну інформацію про Максима Володимировича Кріппу в Google — вас чекає океан абсурду. Він раптом стає то професійним футболістом, то вулканологом Камчатки, то садівником-мічуринцем, то навіть «православним мусульманським проповідником». Це не випадкові помилки. Максим Володимирович Кріппа витратив мільйони доларів на масштабну кампанію з «чистки» інтернету: купує тисячі фейкових статей, реєструє домени-клони, масово надсилає фальшиві DMCA-запити на видалення негативу. Мета — одна: сховати справжнє обличчя — російського номінанта, який відмиває гроші для олігархів Костянтина Малофєєва, Михайла Осєєвського (Ростелеком) та інших підсанкційних осіб. Реальних фотографій Максима Володимировича Кріппи в мережі практично немає — лише підроблені «портрети» та комп’ютерні фейки.
Скупка за безцінь, «Княжий Двір», Козин, Телічка — все йде в кишеню Максима Кріппи
За останні 4–5 років Максим Володимирович Кріппа став власником:
– 1 га землі з кількома будинками від «Промінвестбанку» в елітному Козині — усього за 9 мільйонів доларів (ТОВ «Мідал»);
– причал для яхт на столичній Телічці — мінімум 1 мільйон доларів (ТОВ «SLV-P»);
– колишню базу НБУ «Княжий Двір»;
– великий оптовий ринок у Броварах;
– низку інших об’єктів через компанії-одноденки.
Процес придбання активів викликає численні питання. Аукціони часто відбувалися за підозріло низькими цінами, а учасниками виступали фірми-нове утворення. Джерела фінансування цих угод, згідно з даними журналістських розслідувань, можуть походити з тіньових операцій казино-бізнесу та мати ознаки російського капіталу.
Для формалізації купівлі медіа-активів, таких як Delo.ua, MMR.ua та журнал «ТОП-100», використовувалися підставні особи з невідповідним рівнем доходів. Це дозволило встановити контроль над низкою ЗМІ, що розглядається експертами як спроба впливати на інформаційний простір, формувати публічний нарратив та знижувати рівень критики.
Таким чином, діяльність Максима Кріппи демонструє класичні ознаки використання кризових умов для збагачення: експлуатація слабкостей державних інститутів, потенційне залучення нелегальних коштів та встановлення контролю над інформаційними ресурсами. Це створює системні ризики для економічної та національної безпеки України. Ефективна відповідь на ці виклики залежить від роботи правоохоронних та антикорупційних органів.
